Опис досвіду

Опис досвіду роботи

Управління освіти і науки

Чернігівської обласної державної адміністрації

Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені К.Д.Ушинського

Кафедра педагогіки, дошкільної та початкової освіти

Творча робота на тему:

Національно-патріотичне виховання у гуртковій роботі

Слухача курсів підвищення кваліфікації

директорів (методистів), ПНЗ та керівників гуртків

Дудко Ірини Анатоліївни,

керівника гуртка «Патріот»

Макошинського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів

Менської міської ради

Термін навчання: 12.03.18 року—23.03.18 року

Чернігів 2018

Вступ

На сучасному етапі розвитку України, коли існує ризик втрати державної незалежності, виникає нагальна необхідність здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей і виражає:

- готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

- повагу до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);

- участь у громадсько-політичному житті країни.

Тому в ситуації, що склалася в нашій державі, при плануванні гурткової роботи та її проведенні я беру за основу Концепцію Національно – патріотичного виховання дітей та молоді (додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 16. 06. 2015 р. № 641).

Згідно Концепції національно – патріотичного виховання складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у зростаючої особистості готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу у Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Тому мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

- утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

- виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

- підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника Вітчизни, героя;

- сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства,

- формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

- спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

Патріотичне виховання в школах спрямовується на залучення учнів до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури.

Найважливішою громадянською рисою особистості є сформованість національної свідомості, патріотичних почуттів до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім'я України. Ціновим засобом відображання нації є формування в людини національної гідності й гордості за свою Батьківщину, відмова від почуття національної меншовартості, від почуття національної наповноцінності, що формувалися віками. Сьогодні особливо актуально звучать слова палкого борця за Україну В'ячеслава Липинського: "Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути» .

Зміст

1.Вступ…………………………………………………………………………..2

Розділ І

Теоретична частина…………………………………………………………….5

Актуальність проблеми патріотичного виховання на сучасному етапі....5

Методи і засоби проведення занять гуртка «Патріот»……………………6

Розділ ІІ

Практична частина……………………………………………………………...9

План роботи гуртка…………………………………………………………….9

Анотація досвіду роботи………………………………………………………12

Висновок…………………………………………………………………………16

Список використаних джерел…………………………………………………17

Додатки…………………………………………………………………………..18

Актуальність проблеми патріотичного виховання на сучасному етапі

В дитинстві відкриваєш материк,

котрий назветься потім —Батьківщина.

Ліна Костенко

Кожен народ продовжує себе в своїх дітях через систему виховання. Найважливішим завданням українського суспільства було і є виховання покоління гуманістів і патріотів, для яких найвищим ідеалом є єдність особистих та національно державних інтересів.

Мета патріотичного виховання – це виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної культури.

До національних традицій виховання, відстоюючи їх пріоритетність перед вітчизняними і зарубіжними теоріями виховної роботи серед учнівської молоді, постійні звертались і пропагували їх невичерпні можливості К. Ушинський, М. Драгоманов, І. Огієнко, М. Грушевський С. Русова. Серед учених-педагогів радянського періоду питанням виховання учнів на національних традиціях найбільш глибоко і змістовно займався видатний український педагог-новатор Сухомлинський.

Школа це життєвий простір дитини; тут вона не просто готується до життя, а живе. Тому виховна робота планується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника життя, гармонізації та гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, керуючись ідеями самоцінності дитинства, демократичного діалогу між поколіннями. Важливу роль у цьому відіграє позакласна робота, зокрема гурткова. Її мета полягає у задоволенні інтересів і запитів дітей, розвитку їх

творчого потенціалу, нахилів і здібностей у різних сферах діяльності та спілкування. Домінуюча роль в її організації належить керівнику, який є передусім організатором занять, ініціатором залученням молоді до

активної співпраці.

Методи і засоби проведення занять гуртка «Патріот»

Мета формування патріотичних почуттів передбачає вироблення і зміцнення в свідомості кожного громадянина гордості за свою Вітчизну, її історію й традиції, готовності захищати її свободу.Працюючи керівником гуртка більше 10-ти років моїм життєвим кредо, як педагога, став вираз: “Учень – це факел, який потрібно запалити”.

Спираючись на досягнення педагогічної науки, використовуючи методи народної педагогіки, я шукаю нові підходи у навчанні та вихованні, які відповідали б потребам розвитку творчої особистості, були б спрямовані на досягнення творчих і культурно-національних цінностей. Не секрет, що хороший керівник гуртка цілеспрямовано реалізує не тільки навчальну, а й виховну функцію, пов’язану з розвитком особистості дитини, має свою оригінальну виховну систему, відмінну від інших. Розпочинаю свою роботу з учасниками колективу з вивчення індивідуальних особливостей кожного. Мене цікавить не лише питання навчання та ставлення до нього, а рівень вихованості учня, його ставлення до людей різних професій, батьків, друзів, самого себе. І тому у перші тижні роботи з набраною групою, намагаюсь провести якомога більше різноманітних справ: екскурсії, походи, прогулянки, диспути. Це допомагає мені сформувати дитячий колектив і спланувати навчальну та виховну роботу гуртка, враховуючи потреби вихованців. До складу гуртка входять діти з різних класів, тому приділяю велику увагу згуртуванню дитячого колективу, створенню в ньому

позитивного морально-психологічного клімату, адаптації кожної дитини в новому колективі. Заняття намагаюсь організувати, щоб дітям було цікаво. Вважаю, що при проведенні гурткової роботи основними ворогами є сухість, монотонність, формалізм. І тому завжди шукаю шляхи, щоб викликати у дітей живий інтерес до виконання завдання, “запалити” їх до творчої праці. Тому робота гуртка в основному має практичне спрямування. Це організація і проведення лінійок, вечорів, зустрічей, спортивних свят, змагань, практичних майстер-класів з основ медичних знань, підготовка і участь у військово-спортивній грі «Сокіл» («Джура») інше. Важливо, щоб мої учні не просто слухали мене, як педагога, а співпрацювали зі мною у режимі діалогу, висловлювали власні думки, ділились своїм розумінням завдання, обговорювали те, що презентують. На занятті відбувається обмін інформацією, знаннями з тої чи іншої теми. На більшості теоретичних занять використовую засоби ІКТ: відеоматеріали, презентації.

Становлення української державності, побудова громадянського суспільства, інтеграція України у світове та європейське співтовариство передбачають орієнтацію на Людину, її духовну культуру й визначають основні напрями виховної роботи з учнями та модернізації навчально-виховного процесу.

Нинішні діти дуже відрізняються від минулих поколінь. Сучасний підліток мало читає, набагато більше часу дивиться телевізор, вільно здійснює навігацію в Інтернеті. Ряд філософів вважають, що у підлітка сьогодні формується так звана кліпова свідомість. Дитина не може більше 5-7 секунд концентруватися на якомусь предметі, вона натискає на кнопку, клацає і переходить до сприйняття наступного сюжету.

Керівник повинен уміти організувати освітній простір уроку таким чином, щоб процес навчання відбувався на рівні сучасних можливостей і

потреб підростаючого покоління початку XXI століття. Для цього педагог повинен володіти сучасними технологіями, мати здатність створювати навчальні ситуації на основі використання комп'ютерних і інтернет ресурсів.

Безсумнівно, що робота з комп'ютером у школі викликає у дітей підвищений інтерес і посилює мотивацію навчання. Використання комп'ютерних технологій створює можливості активізації пізнавальної активності учнів, їх уваги. Тому при підготовці до занять я ретельно продумую кожний етап, корегую матеріал, застосовую презентації при вивченні окремих тем.

Вважаю необхідним сформувати в учнів такі важливі якості:

-- вміння захистити свою Землю, свій народ;

-- вміння діяти в умовах надзвичайних ситуацій;

-- вміння приймати рішення, брати на себе відповідальність;

-- вміння дбати про своє здоров’я та здоров’я своїх близьких;

-- вміння визначати рівень небезпеки для себе і оточуючих;

-- вміння надавати першу допомогу постраждалим;

-- вміння взаємодіяти з оточуючими людьми;

-- вміння застосовувати свої знання на практиці;

-- вміння аналізувати, логічно мислити;

-- вміння займати активну громадянську позицію (не бути байдужими);

-- вміння постійно вчитись і удосконалюватись.

Формування всіх цих якостей є конче необхідними для життя і, особливо, в умовах сьогодення.

Практична частина

Заняття роботи гуртка проводжу жгідно плану роботи, затвердженого на початку навчального року. Планування містить теоретичні і практичні заняття, котрі проводяться два рази на тиждень: вівторок 16.30-17.15 год. і середа 16.30-18.00год..

План роботи гуртка «Патріот»

№	Зміст роботи	Дата	К-ть год.
1-2	Вступне заняття. Ознайомлення з метою і завданнями гуртка. Складання плану роботи	05.09 06.09	3
3.	Операція «Турбота»	12.09	1
4-5.	Підготовка і проведення шкільної лінійки до Дня визволення селища від нациських загарбників	13.09 19.09	2 1
6.	Акція «Поспішай робити добро»	20.09	2
7-8	Відбір учасників для підготовки та участі у військово-спортивній грі «Сокіл» («Джура»)	26.09 27.09	1 1
8-10.	Підготовка шкільної лінійки і свята до Дня українського козацтва	27.09 03.10 04.10	1 1 2
11-12.	Інтелектуально-спортивне свято «Козацькі розваги» (8-11 класи)	13.10 (замість10-11.10	3
13.	Акція «Посади дерево»	17.10	1
14-16.	Рослини і тварини в побуті та звичаях українців. Дерево життя як священний символ українців. Дерева і кущі у світогляді та звичаєвості українців (дуб, верба, явір, калина, вишня, яблуня та яблуко, груша, клен, ясен, береза, терен, осика). Квіти і трави в обрядах та віруваннях українського народу ( мальва, нагідок, червона рута, барвінок, любисток, м’ята, матіола, мак, кропива, чебрець, папороть, валеріана). Тварини та птахи в українських звичаях і обрядах (змій, миша, ведмідь, олень, вовк, корова, жар-птиця, орел, сокіл, сова, ластівка).	18.10 24.10 25.10	2 1 2
17-18	Підготовка до військово-спортивної гри «Джура». Домедична допомога. Самодопомога. Взаємодопомога	31.10 01.11	1 2
19-20.	Видатні особистості нашого краю	07.11 08.11	1 2
21.	Українське козацтво: міфи та реалії	14.11	1
22.	«День гідності і свободи»--перегляд відеоматеріалів з коментарями (підготовка і проведення)	15.11	2
23-24.	Козацька Рада. Структура самоврядування. Підготовка до конкурсу «Джура». Вибір назви, девізу команди, отамана.	21.11 22.11	1 2
25-26.	Історія своєї країни. Україна в ХІХ – ХХ ст. Пробудження національного духу українців. Визвольний рух на українських землях. Україна в Першій світовій війні. Відродження української держави. Більшовицький терор в Україні. Україна в роки Другої світової війни. Україна в 1959 – 1980-ті роки. Україна сучасна.	28.11 29.11	1 2
27.	Видатні українські військові	05.12	1
28.	Козацькі нагороди, військові нагороди у наш час	06.12	2
29-30	Козацькі звання, військові звання у наш час	12.12 13.12	1 2
31-32.	Вивчення козацької зброї, місць основних битв запорозьких козаків	19.12 20.12	1 2
33.	«Козацькі символи і обереги»--заняття-презентація	26.12	1
34.	Підготовка до військово-спортивної гри «Джура». Засоби першої медичної допомоги	27.12	2
35-36.	Підготовка до військово-спортивної гри «Джура». Отруєння. Види. Домедична допомога	03.01 09.01	2 1
37-38.	Підготовка до військово-спортивної гри «Джура». Накладання пов`язок (практичне заняття)	10.01 16.01	2 1
39.	Відеоколаж «День Соборності»	17.01	2
40-41.	«Герої завжди поміж нас»--до річниці героїв Крут (підготовка і проведення)	23.01 24.01	1 2
42-43.	Козацьке побратимство, Кодекс лицарської звитяги та лицарської честі. Козацька регула. Сучасні літературні твори на козацьку тематику	30.01 31.01	1 2
44-45.	Народні ремесла України і козаків. Хліборобство (рільництво, городництво, садівництво), тваринництво (скотарство, вівчарство, свинарство, конярство, птахівництво тощо), рибальство, мисливство, бортництво. Гончарство як один з найдавніших видів народних ремесел України. Ковальство. Різьблення – одна з найдавніших технік декорування дерев’яних виробів. Гутництво. Ткацтво і килимарство. Писанкарство.	06.02 07.02	1 1
46	«Чарівна краса вишиванки»--презентація	07.02	1
47-48.	««Причини і наслідки війни в Афганістані»--історичні коментарі»--виховний захід для старшокласників (підготовка і проведення)	13.02 14.02	1 2
49-50.	Загальношкільне міроприємство до річниці вшанування пам’яті героїв Небесної Сотні (підготовка і проведення)	20.02 21.02	1 2
51-52.	Вивчення життєписів славних козацьких гетьманів. Козацькі чайки, їх оснащення, озброєння, особливості; морські походи запорожців	27.02 28.02	1 2
53-54.	Народні ігри та забави. Основи козацьких єдиноборств. Основи військового впоряду (тренування команди)	06.03 07.03	1 2
55-56.	Підготовка до військово-спортивної гри «Джура». Основи військового впоряду. Стройовий хід під пісню (тренування команди)	13.03 14.03	1 2
57-58.	Основні заходи першої домедичної допомоги у різних надзвичайних ситуаціях (реанімаційні заходи)	20.03 21.03	1 2
59.	Естетика побуту українців	27.03	1
60.	Вечір «Українські вечорниці» (підготовка і проведення)	28.03	2
61.	Упорядкування могил на території школи	03.04	1
62.	Догляд за шкільним садом. Облаштування клумб	04.04	2
63-64.	Підготовка до конкурсу «Джура». Медична підготовка (теоретичні питання)	10 .04 11.04	1 2
65-66.	Підготовка до конкурсу «Джура». Транспортування потерпілих	17.04 18.04	1 2
67-68.	Лінійка до Дня Пам`яті і Скорботи. Привітання ветеранів (підготовка і проведення)	24.04 25.04	1 2
69.	Виступ на мітингу.	08.05	1
70-71.	Особливості козацького фольклору: казки, легенди, оповідки, балади, думи, героїчний епос. Виконання творів козацького фольклору	15.05 16.05	1 2
72-73.	Проблеми природи нашого краю	22.05 23.05	1 2
74.	Українська діаспора	29.05	1
75.	Україна і світ. Підсумкове заняття	30.05	2

Важливо, щоб наші діти закарбували у своїй свідомості хто вони, якого роду-племені, щоб гордились героїчним минулим наших пращурів і всіх тих, хто життя своє не пошкодував віддати за нас сьогодні. Нам є чим гордитись і є кого наслідувати. Обов’язковими є заняття на вивчення звичаїв, вірувань, видів декоративно-ужиткового мистецтва, зразків фольклору нашого народу, найбільш значимих сторінок історії. З метою формування мотивації і зацікавленості змістом занять обов’язково використовую відео репортажі, уривки фільмів, відео кліпи пісень, мультфільми, інтерв’ю. презентації: усний журнал з елементами колективної роботи (створення колажу в любій техніці виконання) «Рослини і тварини в побуті та звичаях українців. Дерево життя як священний символ українців. Дерева і кущі у світогляді та звичаєвості українців (дуб, верба, явір, калина, вишня, яблуня та яблуко, груша, клен, ясен, береза, терен, осика). Квіти і трави в обрядах та віруваннях українського народу ( мальва, нагідок, червона рута, барвінок, любисток, м’ята, матіола, мак, кропива, чебрець, папороть, валеріана). Тварини та птахи в українських звичаях і обрядах (змій, миша, ведмідь, олень, вовк, корова, жар-птиця, орел, сокіл, сова, ластівка)», заняття-семінар з демонстрацією відеоматеріалів «Видатні особистості нашого краю», інформаційні повідомлення «Історія своєї країни. Україна в ХІХ – ХХ ст. Пробудження національного духу українців. Визвольний рух на українських землях. Україна в Першій світовій війні. Відродження української держави. Більшовицький терор в Україні. Україна в роки Другої світової війни. Україна в 1959 – 1980-ті роки. Україна сучасна», відео презентації «Видатні українські військові», демонстрація слайдів «Козацькі нагороди, військові нагороди у наш час», «Козацькі звання, військові звання у наш час», перегляд відеоматеріалів, уривків кінофільмів на дану тематику

«Вивчення козацької зброї, місць основних битв запорозьких козаків», «Козацькі символи і обереги»--заняття-презентація, відеоколаж «День Соборності», заняття з відеопрезентацією і переглядом мультфільму про козаків «Козацьке побратимство. Кодекс лицарської звитяги та лицарської честі. Козацька регула. Сучасні літературні твори на козацьку тематику», «Чарівна краса вишиванки»--презентація, усний журнал «Вивчення життєписів славних козацьких гетьманів. Козацькі чайки, їх оснащення, озброєння, особливості; морські походи запорожців», інформаційні повідомлення з прослуховуванням творів козацької тематики у сучасному виконанні.

Велику увагу я, як педагог, приділяю виконанню учнями різних доручень і обов’язків. Це змалку дисциплінує дитину, формує почуття відповідальності, вчить раціонально використовувати час, будить ініціативу, гартує характер і виробляє вольові якості, вчить долати труднощі й доводити розпочату справу до кінця. Наш народ споконвіку культивував лицарські традиції виховання, на них формувалась еліта нації, яка завжди боролася за свободу та незалежність держави. Реалізації концепції національно-патріотичного виховання молоді сприяє й козацька педагогіка, головна мета якої полягає у плеканні в родині, школі, громадському житті козака-лицаря — палкого патріота, мужнього громадянина незалежної України, захисника рідної землі з яскраво вираженою національною свідомістю, самосвідомістю, високим рівнем моралі й духовності. У виховній системі школи активно використовуються елементи козацької педагогіки. Козацька педагогіка передбачає виховання працелюбності у дітей. Так у роботі гуртківців було започатковано нову шкільну традицію - щороку проводити Дні добрих справі. У ці дні гуртківці проводять роботу по впорядкуванню території школи. Учні упорядковують квітники, саджають дерева, працюють на спортивному майданчику тощо. Завершується День смачним козацьким кулішем.

На території нашої школи у роки ІІ світової війни був розташований воєнний госпіталь. Тих солдат, що померли, захоронили тут же, на території школи. Гуртківці опікуються могилами загиблих, а також могилою розстріляних на території школи сімей сільських активістів, серед яких були і діти.

Працює в школі військово-патріотичний гурток «Джура». І саме у мої обов’язки і обов’язки керівника стрілецького гуртка входить підготовка команди до виступу на районному етапі гри. Тож з початку року йде відбір учасників, їх планомірна і систематична підготовка. Я готую інтелектуальну частину і вчу засобам домедичної допомоги потерпілим і транспортування потерпілих. Спочатку ми проводимо відбірко вий тур гри збірних команд 9-11-х класів. Дана гра проходить у формі спортивно-інтелектуального свята в основному на свято Покрови (День українського козацтва). У цому році це були «Козацькі розваги» (8-11 класи). Окрім цього група гуртківців виступає на святі селища, що теж припадає на Покрову.

Окремої уваги заслуговує волонтерська діяльність колективу гуртківців, яка сприяє встановленню соціальних зв’язків, опануванню дітьми новими навичками, формуванню у них прагнення до відповідальної патріотичної поведінки, моральних та духовних якостей, світогляду справжнього громадянина України. Учні систематично відвідують ветеранів і дітей війни. Щороку беруть участь у проводенні акції «Від серця до серця».

Виховати громадянина означає підготувати підростаючу особистість до участі в розв’язанні начальних і перспективних завдань держави, до

управління її справами і виконання функції громадського діяча та захисника Батьківщини. Для цього потрібно сформувати в нього комплекс особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою дій, вчинків, поведінки. І саме тому учні визначили новий напрям волонтерської роботи – психологічна та моральна підтримка воїнів Збройних Сил України, допомога родинам, що були вимушені покинути свої домівки. Учні школи взяли участь у всеукраїнській акції «Лист солдату», селищній акції «Новорічний подарунок бійцю», допомагають сім’ям - переселенцям. Зокрема, разом із жителями селища учні в’язали захисні сітки для бійців у зону АТО, взяли участь у благодійному концерті, кошти від якого були передані на потреби Чернігівського батальйону бійців, неодноразово збирався набір консервації для вищезгаданого батальйону. І, звичайно ж, ми кожного року проводимо зустрічі з воїнами-земляками, що воювали на Сході нашої країни. Ці люди—постійні гості на святкових лінійках до Дня визволення селища і Дня пам’яті і скорботи. Ми часто запрошуємо їх на конкурси і вечори старшокласників як почесних гостей і представників журі.

Традиційними стали заходи до пам’ятних дат в історії України. Це—річниця до Дня героїв Небесної сотні, героїв Крут, Дня Гідності і Свободи, пам’яті голодомору, Дня Афганістану. Хочу окремо зазначити про співпрацю гуртківців з районною спілкою воїнів-афганців. Щороку ми запрошуємо їх на свято з цього приводу, а у цьому році був підготовлений і проведений патріотично-спортивний вечір-зустріч для старшокласників «Ціна чужої війни», на якому були присутні воїни-афганці з нашого селища, районної спілки і журналіст районної газети. Міроприємство складалося з двох частин: патріотичної (показ

відеоматеріалів, виконання пісень на афганську тематику, повідомлення ведучих, читання поезій) і спортивної, в якій команди юнаків змагалися

силі і спритності. Гості погодилися зайняти почесне місце журі.

Багато часу на своїх заняттях відводжу на медико-санітарну підготовку учасників. На нинішньому етапі розвитку нашого суспільства, потій, що відбуваються у нашій країні, знаннями по наданню першої домедичної допомоги повинні володіти всі, бо часто від нашої небайдужості і вміння залежить здоров’я і життя людини. Ці заняття носять в основному практичне спрямування. Учні тренуються правильно транспортувати потерпілих, надавати допомогу при кровотечах, переломах, вивихах, ушкодженнях різних частин тіла. На заняття ми неодноразово запрошували лікаря і медичну сестру місцевої лікарні.

Висновок

Педагог є постійним об’єктом уваги, прикладом для учнів. Учитель дбає, щоб дитина знайомилася із цінностями своєї нації, не була байдужою до них. Він відкриває учням шлях до національної свідомості. Висновок Сучасна школа покликана підготувати молодих людей до життя у відкритому, демократичному, поліетнічному, культурному, гуманному громадянському суспільстві. Спонукати їх до знаннь, надати соціальну підготовку та сприяти моральному та емоційному розвитку, розвитку громадянина, належить саме вчителю, захиснику національних і державних інтересів. Тому метою національно-патріотичного виховання є вироблення кожним учнем переконань, волі й навичок діяти в інтересах і на користь Батьківщини. У нинішніх умовах питання патріотичного виховання підростаючого покоління набуває особливої ваги.

Я сподіваюся, що мої вихованці наблизяться до своїх заповітних мрій, а для мене особисто це теж безцінний досвід і можливість самореалізуватися.
Закінчити свій опис досвіду хочу словами Л.М.Толстого, який стверджував: «Виховання дітей є лише самовдосконаленням вихователів»

Список використаних джерел:

1. Додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 16. 06. 2015 р. № 641.

2. http://rbckbwmrf.blogspot.com/2015/10/blog-post.html

3. https://ru.osvita.ua/school/lessons_summary/upbring/40663/

4. https://vikhovujemo-patriota2.webnode.com.ua/z-dosvidu-roboti/

5. http://jahnu4.blogspot.com/2016/01/blog-post.html

Макошинская ООШ І-ІІІ ступеней

Выступление на тему:

«Упражнения и задания, помогающие развивать коммуникативные способности учеников на уроках русского языка и мировой литературы»

Дудко Ирина Анатолиевна

2017 год

Изучение иностранного языка, в том числе и русского, формирует такой способ мышления, который дает возможность каждому гражданину Украины общаться с представителями разных стран, преодолевая рамки своей культуры, чувствовать себя полноправным участником диалога между людьми разных стран и культур.

Работая учителем русского языка и мировой литературы четыре года, я поставила перед собой следующую проблему: «Развитие умения коммуникации, грамотного письма, эстетических вкусов на уроках русского языка и зарубежной литературы». Ведь именно умение общаться, грамотно излагать свои мысли является основой для формирования в будущем успешной, активной, уверенной в себе, адаптируемой в социуме личности, что есть первоочередной задачей общеобразовательной школы на современном этапе.

Русский язык дети начинают изучать в пятом классе. Уроки строятся на коммуникативной основе. Коммуникативная направленность обучения предполагает, что главным в обучении детей должно быть не столько сообщение о различных аспектах языка (фонетика, морфология, синтаксис), сколько формирование навыков практического использования различных языковых категорий в речи. В результате дети могут более свободно пользоваться речью в коммуникативных целях. Реализация этого принципа также предусматривает насыщенность процесса обучения речевыми упражнениями (ответы на вопросы, составление диалогов, пересказ, ролевые игры, обсуждение кинофильмов и т.п.), когда языковой материал становится практически значимым для организации общения.

Каждый урок содержит два этапа: изучение определенного раздела русского языка и речевой темы. Речевая тема преследует такие цели: развитие речи учащихся, интереса к русскому языку, формирование культуры общения, етических норм и правил, культуры речи учащихся.

Изучение речевой темы является действенным средством нравственного, эстетического и экологического воспитания. Расширяется круг представлений о мире, происходит знакомство с новыми словами, расширяется и уточняется значение уже известных слов. Чтение и говорение способствует развитию связной устной речи детей. Навык связного изложения прочитанного текста доходит до творческого пересказа с привлечением ранее усвоенного опыта. Развитие речи выполняет и коррекционную функцию: исправляется произношение, внимание, совершенствуется память и логическое мышление.

Материалом для упражнений служат слоговые структуры слов и целые слова, которые встречаются в тексте, читаемом на уроке. Виды упражнений я подбираю с учетом уровня развития навыка чтения, характера ошибок и др. При изучении текстов, сказок, стихов можно использовать игры, соревнования: «Буква потерялась», «Бегущая лента», «Кто самый внимательный?».

Так как большую роль играет смысловая догадка, то у учащихся желательно развивать умение прогнозировать отдельные слова, дальнейшее развитие сюжета. Это могут быть задания типа: прочитать первую часть текста и определить чем закончиться рассказ, вставить по смыслу пропущенные сочетания слов и др..

На уроках и языка, и литературы я обязательно формирую следующую характеристику речи -- выразительность. Это такое качество чтения, при котором с помощью различных средств интонации наиболее полно передается эмоциональное и смысловое содержание произведения. Виды и приемы работы:

· отчетливое произнесение звуков, слогов, слов, скороговорок во время артикуляционной гимнастики (5 класс);

· хоровое чтение – для отработки умений регулировать силу голоса, воспроизводить мелодику и темп речи учителя;

· подражание образцу выразительного чтения;

· чтение по ролям, драматизация текста (используется после тщательной подготовки, когда дети читают текст бегло и знают его содержание);

· специальные упражнения по формированию умения сознательно пользоваться некоторыми видами интонационных средств (методика М.Ф. Гнездилова);

· расстановка логических ударений, логических и психологических пауз, выбор тона голоса и др..

На уроках литературы использую индивидуальную форму работы, которая формирует умение учеников работать самостоятельно, ответственно, а учитель видит реальную картину уровня усвоения знаний каждым учеником. Предполагая ожидаемый результат, я использую опять же таки разные задания:

1.Написать другое начало или окончание сочинения.

2.Ввести в определенный эпизод произведения диалог героев.

3.Составить вопросы к произведению, которые можно предложить своему товарищу.

4.Составить тестовые вопросы по содержанию произведения (особенно нравится ученикам).

5.Составить словесный портрет героя, который больше всего понравился.

6.Назвать , что общего в произведениях, которые ты изучал на уроках украинской и мировой литератур.

7.Составить вопросы для викторины.

8.Поставить себя на место героя. Как бы ты себя вел? Почему?

9.Составить кроссворд за изученным произведением.

10.Пересказать сказку от имени одного из главных героев, или от третьей особы цепочкой.

11.Подобрать сравнения для слов и записать.

12.Составить монолог от имени героя.

13.Оценить события от имени историка.

14.Написать сочинение-миниатюру «Прометей—светлый человек» о современнике или исторической личности, чью жизнь можна сравнить с жизнью Прометея.

Упражнения для формирования коммуникативных умений делятся на лексические, стилистические, ситуативные, творческие.

Лексические упражнения:

1.Оъяснение ЛЗ особенно популярних сейчас заимствованных слов, типа: месседж, импичмент, мас-медиа, конверсия, стагнация и др..

2.Определение и оъяснение часто употребляемых литературных слов, нововведений украинского язика, типа: світлина, мапа, гелікоптер и др..

3. Оъяснение употребления фразеологизмов, крылатых слов, афоризмов, типа: шерше ля фам; альма матер; ноу-хау; и в хвост, и в гриву и др..

Стилистические упражнения:

1.Построение предложений с обращениями.

2. Построение предложений «воспитанными» словами.

3. Построение предложений с разными типами оборотов.

4. Построение предложений из вставними конструкциями.

5. Построение вопросительных предложений с помощью частицы ли и простих предложений.

6.Редактирование предложений, текстов, отрывков, диалогов и т.п..

Ситуативне упражнения:

1.Диалоги в разных ситуациях.

2.Продолжить диалоги.

3.Закончить диалоги.

4.Отредактировать предложения или реплики диалогов.

5.Воображаемые экскурсии.

6. Экскурсии по рисунку.

7.Ситуативные упражнения типа «Человек в поезде», «Человек в самолёте», «Человек на вокзале» «Человек в магазине», «Человек на природе» и др., с набором соответствующей лексики.

Творческие задания (в основном в старших класах):

1.Сочинения-миниатюры или эссе на разные предложенные темы (письменно).

2.Дискуссии, встречи, обсуждения на морально-этические темы, типа «Модно ли бать патриотом?..», «Где найти хороших друзей?», «Можно ли полюбить преступника» в зависимости от возраста и подбора детей.

3.Коллективные проекты или творческие дела типа «Озелени класс», «Мои мечты», «Моя семья» с презентацией или защитой.

Работа с людьми, а там более с детьми, требует специфических навыков и правил. Ведь учителю часто приходиться преодолевать особенности своего характера и темперамента, настроения, отношения к определенным личностям для того, чтобы стать профессионалом. Поэтому в своей работе стараюсь следовать словам известного писателя и педагога Симона Соловейчика: «Счастье—это когда на работу и с работы человек идет с радостью».

Управління освіти і науки Чернігівської

обласної державної адміністрації

Чернігівський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти

ім.К.Д.Ушинського

Кафедра філології та методики викладання

Творча робота на тему:

«Розвиток вміння комунікації, грамотного письма, естетичних смаків і вподобань учнів на уроках російської мови і світової літератури

Слухача курсів підвищення кваліфікації

вчителів російської мови та світової літератури

Дудко Ірини Анатоліївни,

вчителя російської мови та світової літератури

Макошинської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Менського району

Работая учителем русского языка и мировой литературы неполных два года, я поставила перед собой следующую проблему: «Развитие умения коммуникации, грамотного письма, эстетических вкусов на уроках русского языка и мировой литературы». Ведь именно умение общаться, грамотно излагать свои мысли является основой для формирования в будущем успешной, активной, уверенной в себе, адаптируемой в социуме личности, что есть первоочередной задачей общеобразовательной школы на современном этапе.

На уроках и языка, и литературы я обязательно формирую следующую характеристику речи– выразительность. Это такое качество чтения, при котором с помощью различных средств интонации наиболее полно передается эмоциональное и смысловое содержание произведения. Виды и приемы работы:

· отчетливое произнесение звуков, слогов, слов, скороговорок во время артикуляционной гимнастики (5 класс);

· подражание образцу выразительного чтения;

· расстановка логических ударений, логических и психологических пауз, выбор тона голоса и др..

Задачи грамматики и правописания:

1. Дать учащимся необходимый объем знаний по грамматике.

2. На основании грамматических знаний выработать у школьников орфографические умения и навыки.

3. Продолжить работу над уточнением, расширением и активизацией словарного запаса.

4. Учить осознанно употреблять различные типы и виды предложений.

5. Совершенствовать умение пользоваться связной устной и письменной речью.

Материал по грамматике и правописанию в 5-9 классах располагается в основном концентрически. Орфографические правила в 9 классе изучаются уже в связи с грамматической теорией. Тренируясь в письменной речи, школьники осваивают ее различные виды: оформление деловых бумаг, изложение и сочинение.

Грамматические знания нужны детям постольку, поскольку помогают им овладевать грамотным письмом и способствуют развитию речи и мышления.

Для развития оперативной памяти и орфографической грамотности полезны зрительные диктанты. Предложение, написанное на доске за 10-20 с, запоминается, затем самостоятельно записывается детьми, после окончания работы записи детей сверяются с доской.

В своей практике на этапе изучения нового материала я использую проблемную ситуацию, которую ученики могут решить самостоятельно или с помощью учителя. За правильное самостоятельное решение ученик получает высокую оценку. В основном проблемную ситуацию использую для формулировки нового правила. Если школьники уже знакомы с материалом и продолжают работать над ним, учебная задача и тема могут быть названы ими самими (изучили имя существительное, значит, дальше будет изучаться имя прилагательное). Проблемная задача должна всегда быть нацелена на развитие внимания к самой теме урока, а не являться просто занимательным элементом, как, например, загадка. При любой сложности материала важно, чтобы определение грамматического понятия после анализа примеров было дано при непосредственном участии детей.

Возможен и самостоятельный разбор учениками примеров с последующим обобщением признаков, которые характерны для языкового явления. Это программированное введение темы. Если грамматическое понятие не является новым или анализ материала проводился неоднократно, возможно использование программы действий, после выполнения которых учащиеся сами могут дать определение понятию. Чем старше класс, тем большую самостоятельность должны проявить ученики в анализе примеров и формулировке выводов. Определение грамматической категории должно быть кратким и вместе с тем отражать все необходимые признаки понятия.

Основная задача – введение изученных грамматических категорий в речь. В связи с этим в упражнения включаю бытовую и специальную лексику из других учебных предметов. На основе подобранного материала дети выполняют лексико-грамматические задания: выбор синонимов, антонимов, образование слов от одного корня, составление предложений и др.

На этапе закрепления грамматических знаний использую три вида упражнений: аналитические, конструктивные и творческие. Аналитическая группа упражнений используется при закреплении умений определять грамматические категории и их дифференцировать. Основная грамматическая задача – конкретизировать полученные знания о признаках того или иного языкового явления. Учитель предлагает вниманию учеников слова, предложения, тексты, где нужно выбрать определенную грамматическую категорию и привести доказательство. Кроме чисто языковых заданий используются и речевые. Например, таблица, где имена существительные распределяются согласно их лексическому значению: вещи, люди, животные, растения, действия (бег), качества (доброта). Также учу детей подбирать примеры, читать предложения с правильной интонацией, чтобы лучше понять его содержание и др., используя специальные игровые приемы («Кто лучше?» – повторить предложение по памяти с нужной интонацией).

Конструктивные упражнения – это составление слов из различных морфем, подбор синонимов, антонимов, образование одной части речи от другой, составление словосочетаний из данных слов, дополнение и реконструкция предложений, редактирование текста и др. В этой группе упражнений широко распространяются игровые приемы: «Какие профессии спрятались?» (даны вперемежку корни слов и суффиксы); «Путаница» (на доске записаны слова с неправильными суффиксами: пикчик, мальник (пикник, мальчик) (нужно расставить суффиксы по местам); «Простое – сложное» (даются два простых предложения, которые надо составить в одно сложное). Также выполняются упражнения на конструирование текста. Уже с начала пятого класса учу детей отличать рассказ от набора предложений, соотносить текст с заглавием, выявлять основные признаки текста: единая тема, структура ее развития, связь предложений друг с другом; четко фиксировать логику развития содержания, выделять вступление, основную часть, заключение; определять границы предложений. Продолжается работа над средствами межфразовой связи: местоимения, наречия, вводные слова. Школьники сравнивают повествование и описание, составляют тексты по плану, подбирают заглавие, чтобы отразить тему или основную мысль.

Упражнения творческого характера помогают использовать полученные языковедческие знания на практике. Такие упражнения предполагают самостоятельный подбор слов по заданию, по схеме, составление предложений с различной основой (картинка, опорное слово, тема, схема), оформление микротекстов (изложение, сочинение).Основная их цель – развитие речи учащихся. Творческие задания стараюсь использовать регулярно.

Для освоения грамотного письма важен и процесс списывания, когда включается в деятельность моторный анализатор. Чтобы овладеть этим навыком, используется следующий порядок работы:

1.Прочитать слово и осмыслить его.

2.Еще раз прочитать слово и проговорить его по слогам.

3.Записать слово, проговаривая его по слогам с утрированным артикулированием каждого звука и соотнесением его с буквой.

4.Проверить написанное с записью на доске или в книге.

Особое место занимают упражнения, способствующие развитию умения замечать орфограммы в тексте. Однако требуются и приемы для развития навыка самоконтроля:

· «Сигнализация» – на доске записываются проверочные слова, а детям предлагается контролировать себя с помощью этих слов.

· Сообщение учителя о том, какое количество орфограмм на определенное правило имеется в предложении, абзаце.

· Подсчет орфограмм самими школьниками, встретившихся в проверочной работе.

· Подчеркивание орфограмм в тексте тренировочного диктанта.

· Прием «Правильно ли я написал?» – взаимопроверка с объяснением.

Провожу такие основные виды работ по грамматике:

1. Списывание с различными заданиями (определить грамматическую категорию, изменить форму слова, вставить по смыслу нужную часть речи и т.д.).

2. Работа с орфографическим словарем, которая сопровождается заданиями типа: выписать слова определенных грамматических категорий, подобрать к словам из словаря однокоренные, составить предложение с заданными словами, восстановить деформированный текст.

3. Самостоятельный подбор примеров (слова, словосочетания, предложения) по заданию учителя.

4. Составление предложений по схемам.

5. Ответы на вопросы с предварительно поставленными грамматическими задачами (использовать в ответе нужную часть речи в определенном падеже, числе, времени; ответить на вопрос нераспространенным или распространенным предложением).

6. Творческий и выборочный диктанты. Творческий диктант предполагает составление предложений с определенной грамматической категорией, с различными членами предложения, с постановкой слова в заданном падеже, числе, времени и др. В процессе выборочного диктанта школьники записывают не все предложение, а только отдельные слова или словосочетания, в зависимости от изучаемого по грамматике материала.

7. Изложения и сочинения с грамматическими заданиями (употребить данные прилагательные, заменить форму настоящего времени глаголов формой прошедшего времени и др.).

8. Грамматический разбор – синтаксический, морфологический, фонетический, комбинированный. Материалом для него могут служить вначале отдельные слова или словосочетания, затем предложения и, наконец, связные тексты. Грамматический разбор чаще всего сопутствует другим заданиям, не занимает много времени и не проводится письменно.

9. Зрительный диктант и письмо по памяти – развивают орфографическую зоркость учащихся. Для зрительного диктанта учитель записывает одно-два предложения на доске и после того, как дети их внимательно прочитают и проанализируют вместе с ним, закрывает текст. Далее учащиеся пишут под диктовку, а потом проверяют написанное по тексту.

Определенный интерес вызывают у школьников и такие виды диктантов, как картинный (демонстрируя предметные картинки, дети записывают их названия, анализируя слова до записи или после выполнения работы); самодиктант (учащиеся добавляют одно слово – рифму и записывают его, как бы диктуя самим себе); диктант «Проверяем себя» (дети подбирают слово на изучаемое правило, составляют предложение с ним, а затем проверяют друг у друга (соседи по парте). Учитель помогает в случае затруднения.

На уроках литературы использую индивидуальную форму работы, которая формирует умение учеников работать самостоятельно, ответственно, а учитель видит реальную картину уровня усвоения знаний каждым учеником. Предполагая ожидааемый результат, я использую опять же таки разные задания:

1.Написать другое начало или окончание сочинения.

2.Ввести в определенный эпизод произведения диалог героев.

3.Составить вопросы к произведению, которые можно предложить своему товарищу.

4.Составить тестовые вопросы по содержанию произведения (особенно нравится ученикам).

5.Составить словесный портрет героя, который больше всего понравился.

6.Назвать , что общего в произведениях, которые ты изучал на уроках украинской и мировой литератур.

7.Составить вопросы для викторины.

8.Поставить себя на место героя. Как бы ты себя вел? Почему?

9.Составить кроссворд за изученным произведением.

10.Пересказать сказку от имени одного из главных героев, или от третьей особы цепочкоц.

11.Подобрать сравнения для слов и записать.

12.Составить монолог от имени героя.

13.Оценить события от имени историка.

14.Написать сочинение-миниатюру.

Опис досвіду роботи вчителя мистецтва Дудко Ірини Анатоліївни

Вступ

          Одним з головних завдань освітньої політики на сьогоднішній день є створення умов для досягнення нової якості освіти відповідно до актуальних і перспективних потреб сучасного життя. А це в першу чергу - формування в кожному учневі творчої особи, креативного образу мисленні, формування ключових компетентностей школярів, у тому числі соціально – комунікативних компетенцій,яких найбільш зачекалися в сучасному світі.
         К.Д. Ушинський так визначав призначення вчителя: «Ось наше призначення: діятимемо для потомства. Як отці, віддамо себе праці і старанням, плідним для дітей наших. Зберемо невичерпні скарби, які хай використовують спадкоємці наші. Поставимо вимоги, вкажемо розумну мету, відкриємо засоби, розворушимо енергію – справи з'являться самі». Слова ці приголомшують глибиною і широтою погляду на педагогіку в цілому і на вчителя як на людину, здатну на повну самовіддачу. У цих словах про вчительську працю мова не як про службу, а як про служіння. Служіння поколінню.
           Ці слова – програма для нас, сучасних педагогів, і особливо для вчителів-

словесників, тому що призначення уроків художньої культури,   літератури чи то світової, чи то української, кажучи словами відомого методиста М.А.Рибникової, - «розплющувати очі і окриляти свідомість».
          Що для нас урок? Жонглювання всілякими термінами або довірча, зацікавлена розмова про найактуальніші проблеми, що стосуються нас? Для чого читаємо классику, переглядаємо твори мистецтва? Для того, щоб продемонструвати, як ми уміємо розкласти художній текст на частини, чи просто сказати, сподобалася   архітектурна споруда чи ні, або для того, щоб «пропустити» шедевр світової культури не лише через розум, але і через серце?
            Якими ми хочемо бачити дітей? Чому хочемо навчити їх? Що чекаємо від них: творчості, співтворчості або відтворення? Над цими питаннями роздумує кожен вчитель художньої культури. Ось питання, на які я шукаю відповідь.

Теоретична частина

Художня культура виступає одним із найважливіших компонентів духовної культури. Разом із пізнавальною, релігійною, моральною, політичною культурою вона покликана формувати внутрішній світ людини, сприяти розвитку людини як творця культурних цінностей. Ядром художньої культури є мистецтво як форма художньо-образної інтерпретації дійсного і уявного. Види мистецтва—література, живопис, театр, скульптура, архітектура, музика, балет тощо—завдяки використанню різноманітних засобів виразності освоюють дійсність у формі неповторно-індивідуального художнього образу. Ці форми можуть бути різними—від метафоричної до реалістичної, та вони завжди відображають долю людей і народів, ідеї і проблеми свого часу. У наш час кількість інформації, що пропонується осягнути школярам у процесі навчання в школі, досягла небувалих розмірів. Тому слід уважно розібратися в ідеях викладання курсу художньої культури.

Основними завданнями курсу художньої культури у школі є:

--збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів, формування культури почуттів, пробудження оосбистісно-позитивного ставлення до мистецьких цінностей;

--опанування учнями художньо-практичних умінь та навичок, формування комплексу художніх компетенцій, що забезпечують здатність керуватися набутими знаннями та вміннями у самостійній діяльності, у процесі самоосвіти;

--розуміння учнями зв`язків мистецтва з природним, соціальним, духовнимі культурним середовищем життєдіяльності людини, усвідомлення власної причетності до художніх традицій свого народуз одночасним розуміння особливостей інших національних картин світу;

--виховання культури міжнаціонального спілкування через вивчення художніх традицій народів різних країн.

Тому концептуальне й головне завдання—навчити молодь цікавитися культурою.

Діти, прийшовши у 9 клас, вже мають певний мистецький досвід. На уроках музичного і образотворчого мистецтва вони знайомилися з особливостями цих видів мистецтва, і тому завдання педагога: узагальнити і систематизувати набуті знання та вміння. Лаконічність навчальної програми для 9 класу визначає найголовніше, про що може йтися на уроці. Слід визначити те головне, що має дитина винести з уроку; інформації для засвоєння має бути небагато, з мінімальною кількістю дат, прізвищ митців, творів тощо. Зокрема, у 9 класі ми говоримо про види і мову мистецтв (І семестр) та великі мистецькі стилі (ІІ семестр). Отже, й акцентувати увагу слід на мову кожного з видів мистецтва, що опановується впродовж І семестру. Тому добирати візуальний і слуховий матеріал потрібно саме для ілюстрування мови цих видів мистецтва. Аналізуючи той чи інший твір, слід звертати увагу учнів саме на мовні засоби, не вдаючись до стильових, авторських, регіональних рис. Адже про особливості стилю культурної епохи, авторського стилю митця тощо буде йтися мова у ІІ семестрі. Так, у І семестрі на різноманітному візуальному ряді можна зосередити увагу, наприклад, на мовних особливостях архітектури. А в ІІ семестрі, ознайомлюючись з такими стилями, як готика, романський, класицизм, модерн, варто зробити акцент на тому, що в архітектурі дуже яскраво виявилися ознаки цих стилів, і визначити разом з учнями. Завдяки яким засобам виразності архітектури проявилися ознаки стилю.

Інформаційні домінанти є важливими і в ІІ семестрі 9 класу під час ознайомлення з великими мистецькими стилями. У межах однієї години неможливо розкрити особливості стилю в усіх його проявах в різних видах

мистецтва. Тому важливо виокремити тільки ті види мистецтва, у яких стиль проявився найяскравіше, а головне—створити для дітей такий «образ» стилю, щоб вони чітко зрозуміли, чим же він відрізняється від інших.

У 10 і 11 класах у межах ще меншої кількості годин (по 0,5) потрібно сформувати в учнів «образ» культурної епохи (у 10 класі) та культури регіону (в 11 класі). У старшій школі культурологічний контекст предмета стає головним , і тому в 10 класі у кожному з чотирьох розділів учні мають засвоїти головне:

--загальнокультурний контекст певної доби (причини, що зумовили зміну художньої картини світу);

--«риси культурної доби» у творах різних видів мистецтва (образотворчого, музичного, театрального тощо), тобто те, що найціннішого, найяскравішого, особливого дала та чи інша культурна епоха для українського мистецтва.

Це стосується і подачі інформаційного матеріалу в 11 класі. Зрозуміло, що неможливо показати всі здобутки художньої культури світу при такому часовому обмеженні. Однак кожна країна чи регіон збагатили світову художню скарбницю неповторними, неперевершеними здобутками, про які і слід згадати. Це антична культура Греції, хореографія, шансон, кінематограф Франції, епоха Відродження, оперне мистецтво Італії, мистецтво каліграфії і живопису Китаю, неповторний синтез музики, пісні і хореографії Індії тощо.

Великого значення у викладанні предметів естетичного циклу набули інформаційно - комунікативні технології. В період стрімкого розвитку інформаційних та телекомунікаційних технологій, у часи переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості й культури всього населення набувають вирішального значення, важливим аспектом стає застосування цих технологій на уроках художньої культури. Вчителю необхідно пам’ятати, що для розвитку інтересу дітей до навчання на уроці недостатньо лише особистісних якостей учителя, а необхідно створити і нові технічні умови навчання. Нині знання

інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) стає невід'ємною складовою інформаційної культури сучасного педагога. Комп’ютер сприяє не тільки розвитку самостійності, творчих здібностей учнів, а й дозволяє змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити урок більш наочним і цікавим. Комп’ютер забезпечує інтенсифікацію діяльності вчителя і учнів на уроці, сприяє здійсненню диференціації та індивідуалізації навчання, розвитку спеціальної або загальної обдарованості, формуванню політехнічних знань, посилює міжпредметні зв’язки. Мультимедійні технології дають низку переваг: дітьми краще сприймається матеріал, зростає зацікавленість (сучасного учня дуже важко чимось здивувати, тим більше зацікавити, особливо враховуючи можливості вчителя по відношенню до учня), індивідуалізація навчання, розвиток творчих здібностей (залучення дітей до створення слайд-шоу, відео-уривків, кліпів, презентацій), скорочення видів роботи, що стомлюють учня, використання різних аудіовізуальних засобів (музики, графіки, анімації) для збагачення і мотивації навчання, динамічного подання матеріалу, формування самооцінки учня та створення умов для самостійної роботи.

Головну роль у процесі інформатизації грає інформація - це відомості, фактичні данні, сукупність знань людства; це засіб, за допомогою якого суспільство може усвідомлювати себе й функціонувати як єдине ціле. Важливо щоб інформація, яку отримують вчителі, а потім і діти була б науково-достовірною, доступною в змісті і в можливості її одержання, розуміння й засвоєння, а дані, з яких інформація витягається, повинні бути істотними, відповідною до діючої програми. Але слід пам’ятати і про вплив сучасних комп'ютерних технологій на учня на психофізіологічний стан учня, на органи фізичного сприйняття, зміни у міжособистісному спілкуванні, на розвиток пам'яті, мислення, темпераменту, центральної нервової системи учня. В процесі використання ІКТ відбувається нервово - емоційна і зорова напруга, які можуть викликати депресивні стани, почуття самотності, а також зміни у сприйнятті як наслідки перенесення діалогу зі сфери усного спілкування у поле електронних комунікацій. Сучасні нормативні документи про освіту орієнтують на широкий спектр впровадження інноваційних педагогічних мультимедійних технологій, спрямованих на оновлення змісту, форм і методів навчання в загальноосвітній школі, на формування системи знань школярів у галузі музичного мистецтва як засобу розуміння й пізнання ними світу. Комп’ютер сприяє не тільки розвитку самостійності, творчих здібностей учнів, а й дозволяє змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити урок більш наочним і цікавим, забезпечує інтенсифікацію діяльності вчителя і учнів на уроці, сприяє здійсненню диференціації та індивідуалізації навчання, розвитку спеціальної або загальної обдарованості, формуванню політехнічних знань, посилює міжпредметні зв’язки. Все це дає можливість покращити якість навчання художньої культури у ХХІ столітті. Тому уроки художньої культури проводжу у комп`ютерному класі, користуючись на кожному уроці інформаційними технологіями.

Враховуючи специфіку викладання даного предмету, емоційним і композиційним центром кожного уроку є візуальні і аудіообрази, що являються домінантними у засвоєнні навчального матеріалу. Структура уроку містить в основному три частини:

--вступ (емоційне введення до уроку--музичний вступ з візуальними ефектами--демонструється на екрані через проектор; актуалізація знань учнів, вступне слово вчителя);

--основна частина (ознайомлення з новим матеріалом, розробка колективних і творчих проектів, проблемно-пошуковий метод, захист творчих проектів, ігровий метод);

--підсумок уроку (робота з тестовими завданнями, індивідуальний висновок з уроку, порівняння і зіставлення, розв"язування кросвордів, художньо-педагогічна драматургія тощо).

Починаючи урок налаштовую учнів на вивчення тієї чи іншої теми, тому звертаюся до їх життєвого досвіду, до знань, набутих на попередніх уроках. На етапі актуалізації опорних знань використовую такі методи як «Ланцюжок», «Пінг-понг», і побудова асоціативного куща, «Так—ні», використання сигнальних карток.
На уроках застосовую такі методи і прийоми, як: «Заморочки з бочки», «Незакінчене речення», «Ромашка», «Знайди пару», «Склади пазл», «Кошик знань», «Неправильний малюнок», «Мистецький пінг-понг», «Мікрофон». Також учням подобається розв'язувати різні кросворди, ребуси, турніри-вікторини, КВК, психомалювання, де учні під музику малюють олівцем із закритими очима, передаючи враження від мелодії, а після прослухування музики, учні розплющують очі та доопрацьовують малюнок кольором.

Домашні завдання з художньї культури покликані на основі знань, набутих на уроці, розвивати творчість, уміння створювати зразки художньої культури. Деякі приклади домашніх завдань: написати сенкан про китайський живопис, створити колаж “Настрій”, створити музичні інструменти з побутових предметів, презентувати улюблену музику, зробити проект споруди чи інтер”єру класу майбутнього, створити ландшафтний дизайн шкільного парку, зробити емблеми-медальйони до кабінетів, тощо.
Стараюсь на всіх уроках використовувати творчий підхід до завдань учням. Творчий підхід необхідний людині у будь-якому вигляді діяльності. І тому людина, привчена до творчості, звикла мислити неординарно і в дорослому житті відчуватиме себе таким, що більш зажадався. До коли дитина приходить в школу, вона поринає в свою головну діяльність – учбово-пізнавальну, і лише творчий підхід до виникаючих труднощів дасть плідні результати.

«Ви любите музику?»- питання зайве, бо відповідь на нього очевидна. У наш час любити музику легко, а легка любов - ще не любов. Театрал вимушений заздалегідь поклопотатися про квитки, потім зібратися і йти в театр. Любитель живопису вирушає в музей, і добре, якщо при цьому йому не доводиться активно відстоювати свої інтереси перед масою агресивного неуцтва. А музика – ось вона, поруч, досить включити телевізор, програвач, магнітофон, нарешті, просто, телефон. І мистецтво це настільки масове, що ні хто, напевно, не скаже, що ти відстав від моди. Головне завчити пару-трійку назв суперсучасних груп. Головне призначення музичного твору бачиться в тому, що воно існує для кожної людини. Лише творча людина усвідомлює свою зустріч з хорошою музикою рівною за значимістю будь-якій доленосній зустрічі. І дуже важливо , щоб керівництво вчителя не переходило в форму настанови та нав'язування своєї думки. Адже частіше дитина, як губка, готова до сприйняття всього нового, але йому простіше прийняти як догму чужу думку, чим виразити і відстояти свою. У наш час потік музичної інформації незвичайно зріс. Розібратися в цьому стихійному потоці, розширити музичний кругозір дитини, і в той же час виявити творчі особливості – обов'язок кожного педагога. «Діти повинні жити в світі краси,гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості»,-- В. А. Сухомлинський.

Я застосовую деякі методи і прийоми інтерактивного

навчання, які ефективно впроваджую при вивченні тем музичного спрямування.. Для логічного, поступового введення школярів до світу музичних образів

використовую метод образно-ігрового входження в музику, що містить

образно-ігрові ситуації, які потребують перевтілень, посилення фантазії,

уяви. Тут доречними є інсценування, імпровізації, інакше кажучи – учимося

«зіграти пісню», «уявити звук», «намалювати музику».

Часто школярі приховують враження прослуханого, замикаючись і не

виводячи враження назовні, в площину словесних характеристик, тому

ефективним вважаю прийом «пластичне інтонування» у можливих

його інтерпретаціях: «Я – диригент», «Малюємо музику». Саме цей прийом

сприяє натхненному включенню дітей в образний зміст музичного твору, є

природнішою і вільнішою формою вираження емоцій. Діти отримують

можливість «проживання» образу в жестах, рухах, пластиці. Зникає потреба в

надокучливих бесідах з приводу характеру музики.

Часто у практиці своєї роботи використовую метод порівняння.

Під час порівняння творів одного автора з метою усвідомлення особливостей

стилю музики використовує вправи: «Я твій сучасник», «На крилах любові».

Для порівняння творів однієї тематики у творчості різних композиторів і з

метою виявлення загальних рис організовую ігри - презентації: «Шкільний

прес-центр», «Образ природи в музиці», «Композитори – романтики», «Міні – концерт», «Гордість України», «Генії Австрії» тощо. На уроках узагальнення теми пропоную учням скласти порівняльні таблиці різних напрямів і стилів, одягу різних епох, матеріалів для створення архітектурних споруд тощо.

У практиці інтерактивного навчання суттєвого значення набула

робота в малих групах, що сприяє розвитку співпраці та спілкування.

Працюючи в групах, підлітки почуваються впевненіше, у них формується

відповідальність за результати спільної роботи. Тому використовую багату

палітру комунікативно-ситуативних вправ, серед яких найпоширенішими є:

«Презентація пісні», «Подорож по історичних місцях Чернігівського краю», фото колаж «Архітектура мого селища», «Зустріч на фестивалі кінозірок» тощо.

Крім художньої культури, я викладаю курс світової літератури, тому на уроках користуюсь і літературними творчими завданнями, а саме: вважає

--добирання, складання віршів на задану тему;

--складання сенканів;

-- написання творів на музично-естетичні теми та творів-вражень про

музику;

--придумування слів-символів до образів, оспіваних у музиці та

змальованих на картинах художників.

В основному домашні завдання з художньої культури носять практичне спрямування. Це: оформити афішу концерту; намалювати сюжети музичних творів; створити ескізи костюмів чи декорації для дійових осіб опер, балетів, мюзиклів, створити ландшафтний дизайн пришкільного подвір`я, інтер`єру шкільного класу чи фойє, зробити рекламну афішу особистої компаніі тощо.

Останнім часом у педагогіці значну увагу приділяють проектній

діяльності. Пропоную учням за бажанням розробити авторські проекти: «Імпресіонізм у живопису Франції», «Творчість Катерини Білокур», «Козак Мамай в українській культурі», «Рафаель. Афінська школа», «Посмішка жінки», «Сальвадор Далі» та інші.

Велике значення для досягнення максимального ефекту від уроку

художньої культури в 10-11 класах має форма його проведення. Найцікавіше

проходять уроки підготовлені за принципом випереджувального навчання.

Левовою частиною уроку стають презентації, проекти, повідомлення, творчі завдання, підготовлені учнями. Для кращої обізнаності учнів у житті мистецтва сьогодення практикую впровадження в структуру уроку обов’язкової інформаційної сторінки - це перші хвилини уроку після

організаційного моменту, відведені на інформацію про мистецькі новини

сьогодення в світі, Україні, області, районі.

Звичайно, сільська місцевість обмежує можливості дитини щодо відвідування виставок, музеїв, художніх галерей, театру. Та все ж таки, я організовую екскурсії до найближчих міст області: до Чернігова—«Святі місця славетного міста», Батурина—«Гетьманська столиця», Качанівки-- «Палац Розумовських», Мени—«Краєзнавчий музей мого краю», до Чернігівського драматичного театру, а також зустрічі з народними умільцями і місцевою художницею—Горбач О.М..

Якщо повертатися до теми «Візуальні мистецтва. Художня фотографія» (9клас), то є широкі можливості проявити індивідуальну творчість кожного учня на грунті місцевого краєзнавства, створюючи фотовиставки, різнобарвні за тематикою: «Моя країна-Україна», «Дніпрові хвилі», «Кургани на варті», «По діброві вітер віє…», «Садочок моєї матусі», «Бабусині вишиванки», «Руки, що вирощують хліб», «Краєвиди моєї місцевості», «Щось шепоче трава-ковила» , «Квіти степу» та багато інших. Вивчаючи тему «Візуальні мистецтва.

Декоративно-ужиткове мистецтво.Український костюм» (9клас) із задоволенням розглядаємо світлини прабабусь в національних вишиванках, а творча група фольклористів складає словничок-довідник термінології елементів українського національного костюма. Пошуковці знаходять світлини сучасних українських дизайнерів із фольклорною тематикою одягу та взуття, наприклад, творчість Людмили Бушинської, Тетяни Абрамової та Олена Дерев`янко, молодої дизайнерки Христини Рачицької.

Оцінюючи відповіді учнів з художньої культури, звертаю увагу на те, як вони здатні характеризувати мистецькі твори, оперуючи конкретними прикладами, поняттями; висловлювати оцінні судження щодо культурних явищ та діяльності видатних представників культури та мистецтва; зіставляти та порівнювати твори мистецтва, культурні явища; синтезувати засвоєну інформацію; аналізувати та узагальнювати; формувати висновки.

Висновок

Уроки художньої культури—це уроки мистецтва і творчості. Слово вчителя—нічим не замінний інструмент впливу на душу вихованця, а пізнання світу, як казав Василь Сухомлинський, «неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої потреби слухати музику й отримувати насолоду від неї. Без музики важко переконати людину, яка вступає у світ, у тому, що вона прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури». Це стосується й мистецтва загалом. А ще професія вчителя не приходить сама по собі, їй неможливо вивчитися за п`ять років навчання в університеті. Вона формується і розвивається у спеціально організованій діяльності. Одним із найважливіших чинників є самоосвіта. Тому вчитель повинен постійно збільшувати досвід у сфері спеціальних знань із теорії, історії вітчизняного і зарубіжного мистецтва. Підвищувати загальний рівень свого інтелекту, вдосконалювати свою майстерність. А ще дуже велике значення має шанобливе ставлення до аудиторії. А вчитель працює з аудиторією юних слухачів, які гостро відчувають, інтуїтивно здогадуються, як до них ставиться вчитель: якщо без поваги і довіри—вони будуть ображені в глибині своїх юних, тендітних, вразливих душ, замкнуться. Тому розмова вчителя має бути шанобливою з будь-якою аудиторією. Треба вірити у духовні сили дітей, заохочувати їх до праці, можливо, інколи і завищуючи оціночний бал за зроблене вдома практичне завдання. Адже кінцева мета вчителя художньої культури полягає в тому, щоб сформувати в учнів систему естетичних цінностей як інтегральну основу світогляду, виховати потребу у духовному самовдосконаленні і сформувати у свідомості учнів найхудожніший і найкультурніший образ світу. Робота вчителя дуже творча та цікава і бажання навчати стає дедалі більшим, коли бачиш позитивний результат своєї праці.

«Неважко йти чиїмись слідами, важче, але по чесніше самостійно прокладати шлях» Якуб Колас.

Література:

1. Масол. Л. Загальна мистецька освіта: теорія і практика. - К. : Промінь, 2006. - 432.

2. МасолЛ .Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітній школі // Інформаційний збірник МОН України.- 2004. -№ 10.- С. 4 - 9.

3. Піщанська В. М. Методичні рекомендації щодо вивчення дисциплін художньо-естетичного циклу. - Дніпропетровськ. - 2009.

http : // ippo. dn. ua/ assets / Uploads/ NSOD/ NSD2_2011/ min. pdf

4.Жук Ю. О. Планування навчальної діяльності з урахуванням використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій / Ю. О. Жук, О. М. Соколюк // Інформаційні технології і засоби навчання : зб. наук. праць. – К. : Атіка, 2005. – С. 96-99.
5.Мінасян Н. Художня культура. Творчі завдання, тести, кросворди.—К.: Шкільний світ, 2011.

6.Федун С., Чорний О. Художня культура. Книжка для вчителя. 9 клас.—Т.: Мандрівець, 2011.

7. Федун С., Чорний О. Художня культура. Книжка для вчителя. 10 клас.—Т.: Мандрівець, 2011.

Макошинський заклад ЗЗСО І-ІІІ ступенів Менської міської ради

Опис досвіду роботи вчителя російської мови і зарубіжної літератури

Дудко Ірини Анатоліївни

2018 рік

Зміст

Введення

1 Зміст роботи з орфографії в школі

2 Передумови роботи з орфографії в школі

3 Формування орфографічних умінь і навичок в 5 - 7 класах

4 Методика роботи з орфографії у 8 - 9 класах

5 Робота над орфографічними помилками учнів

Висновок

Список літератури

Введення

Пошук ефективних способів формування орфографічних умінь і навичок в учнів на уроках російської мови в даний час є однією з актуальних проблем. Розгорнуте визначення орфографії дає В.Ф. Іванова «Орфографія - це: 1) історично склалася система написань, яку приймає і якою користується суспільство; 2) правила, що забезпечують однаковість написань в тих випадках, де можливі варіанти; 3) дотримання прийнятих правил (у цьому випадку говорять про гарною чи поганою орфографії рукописів, листів, диктантів і далі друкованих видань); 4) частину науки про мову (в його письмовій формі), що вивчає і встановлює однаковість написань (а іноді й офіційно роздільна їх варіантність) ».

Слід розрізняти основну і приватні цілі навчання орфографії в школі. Основна мета навчання школярів - формування орфографічної грамотності, під якою розуміється вміння вживати при написанні слів літерні та нелітерні графічні засоби листи у відповідності до прийнятих правил правопису.

Існує два рівні оволодіння орфографічною грамотністю: абсолютна і відносна грамотність хто пише. Абсолютна орфографічна грамотність - це вміння користуватися всіма діючими в даний час правилами, а також уміння безпомилково писати всі слова з непроверяемой орфограммами. Відносна орфографічна грамотність - це вміння писати слова відповідно до вивченими в школі орфографічними правилами, включаючи слова з непроверяемой орфограммами, засвоєними за певним списком.

У школі не ставиться мета забезпечити абсолютну орфографічну грамотність випускників, по-перше, тому, що учні засвоюють лише частина всіх орфографічних правил, по-друге, тому, що вона практично недосяжна, оскільки в мові існує величезна кількість слів, правопис яких не регулюється правилами .

У школі ставиться завдання сформувати відносну орфографічну грамотність учнів. Її рівень визначається нормами оцінки.

Для досягнення основної мети формування відносної орфографічної грамотності необхідно реалізувати наступні приватні навчальні цілі:

- Познайомити школярів з основними орфографічними поняттями;

- Сформувати у них орфографічні вміння (на основі цих понять);

- Навчити писати слова з непроверяемой орфограмами;

- Сформувати у дітей потребу й уміння користуватися орфографічним словником;

- Створити необхідні умови (передумови) навчання школярів орфографії.

Орфографія представляє самостійний розділ науки про мову. Вона має свою систему понять, принципів, тому в школі теоретично можливо компактне ознайомлення з нею або до вивчення граматики, або після її вивчення.

У сучасному шкільному курсі російської мови орфограми і відповідні їм орфографічні правила вивчаються послідовно одне за одним.Останнім часом пропонується вивчати орфограми групами, об'єднаними за ознакою будь-якої спільноти, наприклад, голосні після шиплячих у суфіксах, м'який знак після шиплячих у всіх дієслівних формах, н і нн у всіх частинах мови, не з різними частинами мови і т.д .Повністю реалізувати цей принцип важко, оскільки в групах виявляються орфограми, умови вибору яких залежать від знань, ще не відомих учням.

1 Зміст роботи з орфографії в школі

Формування орфографічних умінь і навичок неможливо без орфографічних знань і правил. З орфографічних знань, правил, умінь і навичок полягає робота з орфографії в школі.

Орфографічні знання складаються з понять і фактів. Поняття відображають безліч однорідних фактів правопису. Наприклад, поняття дефіс - це графічний знак у вигляді коротенької горизонтальної риски, використовуваної для передачі полуслітних написань в словах між морфемами або між словами.

Орфографічні поняття описують систему правопису. У школі вони діляться на дві групи: на поняття, засвоювані школярами, і на поняття, на які вчитель спирається, організовуючи навчальний процес.

У першу групу входять: написання, орфограмма, неорфограма, помилка, літерна орфограма (або орфограма-буква), нелітерних орфограма, дефіс (або орфограмма-дефіс), злите написання, роздільне написання (або орфограмма-пробіл), риска при перенесенні (або орфограма-рисочка), вид орфограми, яку перевіряє орфограма, орфогрма, що не перевіряється, умова вибору орфограми, розпізнавальні ознаки орфограм, орфографическое правило, орфографічний словник. Центральними серед них є: орфограма, помилка, орфографическое правило, умова вибору орфограми, розпізнавальні ознаки орфограм. Провідна роль цих понять визначається тим, що в них міститься як суть самої орфографії (орфограмма і орфографическое правило), так і основа методичного підходу до навчання школярів орфографії (умови вибору орфограмм і розпізнавальні ознаки орфограм).

У другу групу входять такі поняття: принцип орфографії, тип орфограм, вид орфограм, варіант орфограм, варіантна орфограма, безваріантність орфограмма, актуальна орфограма, неактуальна орфограма, важка орфограмма, легка орфограмма, важкий випадок у застосуванні правила. Цими поняттями вчитель не користується в навчальному процесі; вони є для нього базою побудови методики навчання школярів орфографії.

Одні орфографічні поняття, використовувані в школі, є лінгвістичними (орфограмма, орфографическое правило), інші - психологічними (актуальна і неактуальна орфограма) і методичними (умови вибору орфограм, розпізнавальні ознаки орфограм та ін.)

Орфографічний факт - це окреме мовне явище, правопис якого запам'ятовується учнем «в обличчя», а також мовне явище, за допомогою якого обгрунтовується те чи інше написання в слові. Орфографічними фактами є і слова з «непроверяемой» орфограмой. У вітчизняній методиці викладання російської мови були спроби створення словників-мінімумів таких слів для обов'язкового вивчення їх у школі (Н. А. Бублеева, П. П. Іванов, М. М. Китаєв, О. М. Лобанова, А. В. Текучев та ін.) Створені орфографічні словнички відбивали суб'єктивний підхід їх авторів до відбору лексичного матеріалу. Методика орфографії не визначила принципів мінімізації словника слів з непроверяемой написаннями. Це проблема сьогодення і майбутнього. У зв'язку з її нерозробленістю школа не має в своєму розпорядженні науково обгрунтованим мінімумом слів з «непроверяемой» орфограмою, які повинні були б увійти в програму.

Правопис - реальні явища письмової форми мови - мають свої назви, в яких відображається правописних норм і її місце в слові.Наприклад, у словах ш ë піт і шерех літери ë і про в коренях є орфограми. Називається ця орфограмма так: «Букви ë і про в корені слова після шиплячих».

Назви видів орфограмм виконують у навчальному процесі дві функції: крім свого прямого призначення вони одночасно є і заголовками орфографічних правил. У шкільну програму з російської мови в якості змісту навчання включаються назви видів орфограмм; упідручниках для учнів вони представлені у вигляді заголовків орфографічних параграфів і у формулюваннях завдань до вправ.Формулювання орфографічних правил поміщаються в підручниках для вивчення та запам'ятовування.

Орфографическое правило - це особлива коротка інструкція, в якій перераховані умови вибору тієї чи іншої орфограми.Формулювання орфографічних правил в залежності від способу перерахування умов вибору бувають двох видів: констатуючі і регулюючі.У констатуючих орфографічних правилах перераховуються умови вибору орфограми або умови заборони на будь-яке написання.Наприклад: «У приставках на з і з перед дзвінкими приголосними пишеться з, а перед глухими - з»; «У сполученнях ч, ш з іншими приголосними буквами м'який знак для позначення м'якості не пишеться». Більшість орфографічних правил констатуючі. У регулюють орфографічних правилах вказуються способи дій учнів у процесі вибору орфограми з ряду можливих написань. Приклад такого правила: «Щоб не помилитися в написанні приголосної в корені слова, потрібно змінити слово або підібрати таке однокорінне слово, де після перевіряється згодної варто голосна».

За структурою орфографічні правила складаються з однієї або з двох частин. Пов'язано це з наявністю в орфографічною нормі варіантів орфограми, виключень або і того й іншого разом. Приклади таких правил: «Не пишеться з дієсловами окремо. Виняток становлять ті дієслова, які не вживаються без не »; «Не з іменниками пишеться разом: 1) якщо слово не вживається без не; 2) якщо іменник з не може бути

замінено синонімом без не або близьким за значенням виразом »,« Не з іменниками пишеться окремо, якщо в реченні є протиставлення з союзом а ».

Уміння та навички - це інтелектуально-моторні дії учнів. У роботі з орфографії вони проявляються у виборі дітьми орфограмм і у фіксації їх у письмовому слові.

У школі формуються такі види орфографічних умінь і навичок:

- Перебування у словах орфограм;
- Написання слів з вивченими видами орфограм, в тому числі слів з непроверяемой написаннями;
- Обгрунтування орфограмм;
- Знаходження і виправлення орфографічних помилок.

Орфографічні вміння вперше почали включатися в шкільну програму з російської мови з 1978 р.

2 Передумови роботи з орфографії в школі

У процесі формування в учнів орфографічних умінь і навичок необхідно спиратися на психологічні та методичні передумови (умови), що є необхідним фоном по відношенню до застосовуваної вчителем системі роботи.

Велике значення в процесі навчання орфографії, як і у всіх інших випадках, має розвиток у дітей уваги і пам'яті, формування у них установки на запам'ятовування, опора на усвідомлення суті досліджуваного явища. Разом з тим є специфічні психологічні чинники, що впливають на оволодіння орфографією.

Оволодіння орфографічними уміннями - процес тривалий і нерівномірний. Правописом одних орфограмм учні опановують відносно швидко, правописом інших - досить довго. Однією і тією ж орфограмой учні теж опановують по-різному у зв'язку з тим, що в ній є важкі випадки у зміні правил. Ці факти привертали увагу методистів російської мови М. В. Ушакова, М. С. Рождественського, В. А. Добромислова та інших. На початку 70-х рр.. М. М. Разумовська запропонувала називати засвоєні учнями орфограми теоретичними (їх діти не бачать в словах), а ще не засвоєні (їх школярі бачать в словах) - фактичними.

Правопис, що утрудняють учнів і через тривалий час після ознайомлення з ними, доцільно називати актуальними, а орфограми, перестали турбувати учнів, - неактуальними. Знання вчителем етапу перетворення актуальною орфограми (тобто все ще потребує методичних зусиль для формування досвіду) у неактуальну (тобто не вимагає методичних зусиль зважаючи сформованості навички) має величезне значення для вдосконалення роботи з орфографії: вловивши вказаний момент у роботі дітей , вчитель зможе правильно розподілити зусилля для навчання орфографії.

Орфографічні вміння та навички в силу своєї специфіки спираються на слухові сприйняття (передача фонем за допомогою особливих малюнків-графем), на зорові сприйняття (бачення орфограми на листі), на кінестетичні відчуття (м'язові зусилля органів мови) і м'язові рухи пальців руки під час письма . Звідси у формуванні орфографічних умінь і навичок беруть участь наступні види пам'яті: слухова, зорова, речедвигательной (кинестетическая) і моторна.

Слухова пам'ять полягає в запам'ятовуванні на слух фонем в морфемах. Здійснюється їх запам'ятовування в процесі письма, тобтопри передачі фонем за допомогою літер. На уроках для цього використовуються різні види диктантів.

Зорова пам'ять виявляє себе в процесі письма по слуху і при списуванні. На уроках зорова пам'ять виявляє себе при використанні різних видів списування, а також диктантів з зорової підготовки. Речедвигательной (кинестетическая) пам'ять спирається на послоговой орфографическое промовляння слів, в результаті якого закріплюється фонемний склад досліджуваного слова в мускульних рухах органів мови. Речедвигательной пам'ять використовується при навчанні дітей правопису слів з непроверяемой орфограммами.

Моторна пам'ять полягає в багаторазового запису одного і того ж слова учнем. Методика і шкільний досвід не мають даних про кількість необхідних повторних записів того чи іншого слова.

Практика підтверджує, що слід спиратися одночасно на всі види орфографічної пам'яті. У навчальному процесі на уроці це проявляється у використанні і диктанту, і списування, і послогового промовляння, і багаторазового запису одного і того ж слова. Важливо знайти для кожного виду орфограми необхідну послідовність перерахованих вправ.

Російська орфографія тісно пов'язана з усіма розділами мови, тому міцне знання фонетики, лексики, морфеміки, словотвору, морфології та синтаксису необхідно для оволодіння орфографічними уміннями і навичками.

Вибір правильних написань в словах починається із знаходження в них орфограм, або, по-іншому, «точок» застосування орфографічних правил. Ці «точки» в словах мають зорово-слухові прикмети, наприклад [ца] на кінці дієслів (одна з прикмет орфограми - неразделітельний м'який знак: «-тся і-т'ся в дієсловах»), наявність приставки дещо (одна з прикмет орфограми - дефіс у словах між морфемами) і т.п. Прикмети, або розпізнавальні ознаки «точок» застосування правил, дозволяють учням пізнати не конкретний вид орфограми, а той чи інший тип орфограмм. Так, наявність шиплячих на кінці слова сигналізує про те, треба чи не треба писати літеру м'який знак після них. Видів орфограмм, що мають дану прикмету, кілька: вони є в іменників, коротких прикметників, дієсловах, прислівниках.

Орфографічна пильність формується в результаті застосування спеціальної методики. Її розвиток починається з розрізнення в словах написань за вимовою і написань за правилами. Для їх розрізнення учням пропонуються завдання: назвати, підкреслити написання або тільки одного типу, або обох типів.

Розвиває орфографічну пильність робота, спрямована на навчання учнів самоконтролю, орфографічний розбір, диктант «Перевіряю себе», запропонований А. І. Кобизевим.

3 Формування орфографічних умінь і навичок в 5 - 7 класах

На уроках орфографії школярі навчаються писати слова: а) з орфограмами, вибір яких регулюється орфографічними правилами, б) з непроверяемой орфограммами. Для роботи над ними склалися різні методики у зв'язку з тим, що перша з них має справу з безліччю слів, що визначаються одним правилом, а друга - з окремими словами.

У роботі над орфограмами, регульованими правилами, виділяються два послідовні етапи: ознайомлення з орфограммой і орфографічним правилом і формування орфографічних умінь.

Ознайомлення з орфограммой і орфографічним правилом складається з наступних елементів: з сприйняття слів з досліджуваної орфограммой; ознайомлення з умовами вибору правописної норми і з пізнавальною ознакою орфограмм даного типу; запам'ятовування і відтворення учнями нового орфографічного правила; з навчання застосуванню на практиці нового правила.

Для ознайомлення учнів з умовами вибору орфограми використовуються як евристичні методи (бесіда і самостійний аналіз на основі аналізу матеріалу для спостереження), так і дедуктивні (повідомлення вчителя і самостійний аналіз учням лінгвістичного тексту).

Завершується робота формулюванням нового орфографічного правила, яке виробляється або самим учителем, або створюється учнями. В обох випадках попередньо з'ясовується, що має ввійти у формулювання правила - виявлені умови вибору. Доцільно також вказати можливу їх послідовність в орфографічному правилі: на перше місце краще ставити частина слова, в якій орфограмма знаходиться; інші умови можуть перераховуватися в будь-якому порядку. Потім складене орфографическое правило порівнюється з формулюваннямпідручника з метою з'ясувати, чи всі умови відображені, вдалий чи послідовність перерахувань умов вибору в правилі, зі скількох частин складається нове орфографическое правило.

Істотне значення в роботі з формування орфографічних умінь має дидактичний словниково-орфографічний матеріал. До нього висуваються такі вимоги: в ньому повинні бути представлені всі варіанти, якщо вивчається варіантна орфограмма; всі важкі випадки в застосуванні досліджуваного правила. При цьому треба мати на увазі пропорційність їх подання в текстах вправ, використовуваних учителем.

Для формування вміння писати слова з вивченими видами орфограмм використовуються спеціальні та неспеціальні орфографічні вправи. До спеціальних орфографічним вправ відносяться списування і диктанти (окрім творчого і вільного).

Списування як спеціальне орфографическое вправу спирається в першу чергу на зорову і моторну види орфографічної пам'яті.Певну роль у формуванні правописного вміння грає природне обговорювання у внутрішній мові, тобто мовні кінестезії, вироблені учнем у момент письма. Враховуючи останнє, необхідно орієнтувати учнів на обов'язкове послоговой орфографическое обговорювання записуваного. Це привчить їх до самоконтролю.

Диктант як спеціальне орфографическое вправу спирається насамперед на слухову і речедвигательную орфографічну пам'ять. Разом з тим грає роль і зорова, і моторна пам'ять. У процесі сприйняття диктується що пише, перш ніж записати почуте, подумки визначає фонемний склад слів, який запам'ятовує і відтворює на листі у вигляді літер. Якщо школяр привчений до цієї діяльності, то він, як правило, повинен досить грамотно писати.

З п'яти видів навчальних диктантів спеціально перевірки є диктант без будь-яких змін, диктант зі зміною форми, вибірковий диктант.

Орфографічні вміння формуються також під час виконання вправ, що розвивають навчально-мовні, пунктуаційні та комунікативні вміння. До них відносяться творчі і вільні диктанти, викладу та твори. Орфографічні функції неспеціальних вправ полягають у навчанні школярів застосування правил у нестандартних ситуаціях. При виконанні перерахованих вправ увагу учнів зосереджено на виконанні неорфографіческіх завдань. Крім того, діти відносно вільні у виборі словесних засобів при передачі змісту вихідних текстів і при оформленні самостійно підібраного змісту в процесі написання твору.

Конструювання полягає в утворенні форм слів, у складанні словосполучень і пропозицій (в тому числі по опорних словами). При виконанні зазначених видів вправ учні попутно працюють над орфограмами.

Підбір слів певної структури, наприклад з такою-то приставкою, з таким-то коренем.

Творчий диктант полягає в розширенні пишучим диктуемого за рахунок включення окремих слів, словосполучень. Робота з орфографії при написанні творчих диктантів відбувається в першу чергу над орфограмами під вставляються словах.

Вільний диктант як вид вправи з російської мови полягає в читанні вчителем вихідного тексту по абзацах і у вільному переказі учнями диктуемого. Робота з орфографії при написанні вільних диктантів безпосередньо не пов'язана з досліджуваної орфограммой. Вона забезпечує закріплення вміння писати слова з раніше засвоєними орфограммами.

Виклад, тобто переказ дітьми вихідних текстів своїми словами, в силу цього не може застосовуватися безпосередньо для формування вміння користуватися вивчаються в даний момент орфографічним правилом. Викладу сприяють закріпленню орфографічних умінь, над якими раніше велася робота за допомогою спеціальних орфографічних вправ.

Твір, тобто вправу в самостійному створенні тексту за складеним планом на основі зібраних матеріалів, теж безпосередньо не застосовується для формування конкретного орфографічного вміння. Найбільший ефект в роботі з орфографії твори забезпечують після ознайомлення з рядом орфограмм, коли потрібно вчити дітей самостійного застосування засвоєних орфографічних правил.

Для навчання школярів умінню писати слова з непроверяемой орфограммами в методиці орфографії є наступні методи: послоговой орфографическое обговорювання слова багаторазова запис слова; етимологічний аналіз слова; складання таблиць з слів з непроверяемой орфограмами; підбір однокореневих слів.

Послоговой орфографическое обговорювання слова спирається на речедвигательную (кинестетическую) орфографічну пам'ять.Слово з непроверяемой орфограммой орфографічно чітко сказано по складах вчителем (наприклад, ко-ри-дор), потім учні хором вимовляють це слово кілька разів по складах.

Багаторазова запис слова з непроверяемой орфограммой використовує можливості моторного (пальцедвігательной) орфографічної пам'яті. Досвід роботи показує, що доцільно одне і те ж слово писати чотири-п'ять разів.

Підбір однокореневих слів з непроверяемой орфограммой збільшує кількість засвоюваних слів. Цю вправу необхідно, тому що багато учнів не переносять вміння писати дані слова на інші однокорінні. Найбільш доцільною при цьому є запис однокореневих слів стовпчиком, в якому коріння слів розташовуються один над одним.

Складання таблиць з слів з непроверяемой орфограммами. Певну роль відіграє зорове сприйняття ряду слів з тотожністю непроверяемой орфограмм, наприклад: горобець, ворона, сорока. Цей факт доцільно використовувати для складання словникових таблиць з тією чи іншою однаковою орфограммой. Подібні набори слів складаються з раніше засвоєних слів, а також подаються нові для учнів слова. Таблиці вивішуються в класі на термін, достатній для засвоєння правопису слів (на два-три тижні).

Етимологічний аналіз слів із непроверяемой орфограммами для орфографічних цілей застосовується тільки в тому випадку, якщо є проста зрозуміла дітям етимологія і якщо етимологічно вихідне слово має ударну голосну в корені слова.

Орфографічні вміння в більшій мірі, ніж інші мовні вміння, у силу своєї специфіки схильні згасання, тому вимагають постійного тренування. Робота з орфографії, отже, повинна здійснюватися і при вивченні неорфографіческіх тим - фонетики, лексики, морфеміки, словотвору, морфології та синтаксису. При вивченні неорфографіческіх тим використовуються такі форми орфографічної роботи: попутне повторення, словниково-орфографічна робота. У сукупності вони дають змогу не тільки підтримувати на певному рівні орфографічні вміння учнів, але й зміцнювати, вдосконалювати їх.

4 Методика роботи з орфографії у 8 - 9 класах

Робота з орфографії має продовжуватися і в 8 - 9 класах. Орфографічні вміння вимагають тривалої і постійного тренування. Це необхідно, тому що з кожним новим навчальним роком учні стикаються з величезною кількістю незнайомій для них лексики, з новими жанрами навчально-наукової мови. У методиці викладання російської мови виявлено специфічні форми організації роботи з орфографії у 8 - 9 класах.

У цих класах програма не передбачає конкретного змісту роботи з орфографії у зв'язку з вивченням синтаксису та пунктуації. Воно визначається вчителем залежно від рівня володіння школярами орфографічними уміннями.

У роботі з орфографії у 8 - 9 класах реалізуються наступні напрями: повторення знань з орфографії, виявлення орфографічних труднощів учнів даного класу і їх подолання; систематизація орфографічних умінь по групах орфограмм; орфографічна підготовка доконтрольних робіт, в тому числі з розвитку зв'язного мовлення; повторення орфографії при підготовці до випускних іспитів.

Для закріплення повторюваних орфографічних знань виконуються вправи наступних видів: назвати в даному слові розпізнавальні ознаки орфограм - голосних (приголосних і т.д.), по розпізнавальним ознаками назвати (підкреслити) орфограми в корені (приставці, суфіксі і т.д.), вставити пропущені орфограми в приставках (коренях і т.д.), графічно позначити умови вибору орфограмм у суфіксах (закінченнях, між частинами слів і т. д.).

Починаючи роботу з класом, учитель повинен на самому початку навчального року з'ясувати рівень орфографічної грамотності учнів, щоб надати їм «швидку допомогу» в ліквідації орфографічних прогалин. Для цього у нього є дві можливості: з'ясувати, як вони вчилися в 7 класі, або провести контрольну роботу (диктант, викладення або твір), аналіз якої дозволить виявити конкретні труднощі учнів. Доцільно використовувати обидві можливості, щоб отримати достатньо достовірні дані про орфографічної грамотності восьми-і дев'ятикласників.

У результаті вчителю стають відомі види орфограмм, слабше всього засвоєних багатьма учнями, а також причини їх труднощів. На цій основі складається програма ліквідації гострої орфографічної неписьменності школярів, якщо вона виявиться. Для такої роботи, як показує досвід, необхідно відвести два-три тижні, протягом яких зусилля і вчителі, і учнів мають бути зосереджені на повторюваних видах орфограмм. Про зміст роботи з орфографії учнів слід інформувати, ставити перед ними найближчі завдання вдосконалення орфографічних умінь. Учням доцільно з цією метою записати у зошиті повторювані види орфограмм із зразками графічного позначення умов їх вибору.

Повторювані види орфограмм з урахуванням їх специфіки розподіляються по уроках синтаксису та пунктуації. Для кожного виду підбирається мікрословнік, до складу якого включаються важкі випадки. Словниково-орфографічний матеріал мікрословніка використовується при перевірці домашнього завдання, включається в навчальні вправи для складання словосполучень, пропозицій, творів-мініатюр за опорними словами, дається для заучування будинку. Найбільш неписьменним учням складається індивідуальна програма для подолання прогалин в орфографії.

Наступний етап - систематична робота з орфографії, що реалізується в зв'язку з вивченням синтаксису та пунктуації. Є два підходи до її здійснення: перший - повторення орфографії приблизно в тому порядку, в якому вивчалися орфографічні правила в 5 - 7 класах.Другий підхід забезпечує велику новизну при повторенні пройденого з орфографії, умови для узагальнення та систематизації орфографічного матеріалу.

За розпізнавальним ознаками, умовами вибору і місцю в слові орфограми об'єднуються в групи, в які входить різна кількість їх видів, наприклад: ненаголошені голосні в корені слова (не після шиплячих); приголосні в корені слова; голосні після шиплячих і ц в корені слова; голосні після шиплячих і ц в суфіксах і закінченнях слів; голосні в приставках; приголосні н і нн у суфіксах різних частин мови; голосні в суфіксах різних частин мови перед н і нн; голосні не після шиплячих у закінченнях різних частин мови; розділові 'і' ; м'який знак після шиплячих на кінці слів, що відносяться до різних частин мови; не з різними частинами мови; вживання дефісу; злиті і роздільні написання (крім слів з не). Окремі види орфограмм не входять до групи, наприклад: вживання і невживання м'якого знака для позначення м'якості приголосних; літери е та і в суфіксах іменників-ек (-ик); вживання великих літер; літери ч і щ у суфіксах-чик (-щик) і деякі інші.

З перерахованих груп вчитель складає програму повторення орфографії до кінця навчального року у 8 класі і до заключного повторення в кінці 9 класу. Послідовність роботи над групами орфограмм визначається рівнем підготовки восьми-і дев'ятикласників.Повторення орфографії здійснюється в процесі вивчення синтаксису та пунктуації, тому при плануванні роботи необхідно враховувати особливості граматичного матеріалу.

Істотну роль в усвідомленні спільності повторюваних орфограмм грають вправи у складанні орфографічних таблиць і в їх заповненні, а також угруповання слів за видами орфограмм.

5 Робота над орфографічними помилками учнів

Робота над орфографічними помилками, що допускаються учнями, - важливий етап у формуванні в них орфографічних умінь і навичок. Вона повинна проводитися вчителем регулярно в певній системі.

Поява в письмовій мові учнів орфографічних помилок - закономірне явище процесу навчання. Вони виникають у силу об'єктивних і суб'єктивних причин.

Об'єктивними причинами є:

незнання орфографічної норми до моменту письмової роботи;
оперування лексикою, якої учні користуються головним чином в усному мовленні;
психофізична втому дітей до кінця письмової роботи;
наявність у словах з тієї чи іншої орфограммой важких випадків у застосуванні орфографічних правил.

Незнайомі учням орфографічні норми діляться на не вивчені до моменту письмової роботи і на не вивчаються в школі. Норми, не вивчені до моменту листи, відносяться або до програми даного класу (наприклад, у 5 класі поява помилок, що допускаються дітьми при вивченні іменника на правопис орфограм, які будуть вивчатися тільки в зв'язку з іменами прикметниками, дієсловами), або до програм наступних класів (наприклад, у 5 - на правопис орфограм, які будуть вивчатися тільки в 6 класі). Помилки на не вивчаються в школі орфограми можуть з'явитися в будь-якому класі, в тому числі і в 10 - 11. З даного факту випливають такі методичні правила: перед письмовою роботою необхідно попереджати можливі орфографічні труднощі, не включати їх до числа помилок при оцінці орфографічної грамотності.

Оскільки орфографія пов'язана з усіма розділами мови (у тому числі з лексикою), велике значення має розуміння дітьми семантики слів, їх структурно-семантичної близькості, тому що формування орфографічних умінь вимагає оперування великою кількістю слів. Але ця умова не реалізується в достатній мірі, оскільки вивчення орфографії закінчується в 13 років (7 клас), а основний потік нової лексики обрушується на дітей в наступні роки навчання. З даного факту випливає наступне методичне правило: в процесі вивчення орфографії у 5 - 7 класах у роботу слід вводити якомога більше нової лексики, а у 8 - 9 класах - вивчати синтаксис і пунктуацію на все нової і нової лексиці.

Як показують спеціальні спостереження, орфографічні помилки найчастіше з'являються в кінці письмової роботи. Враховуючи цей факт, необхідно перед закінченням роботи робити невелику перерву, який повинен зняти психофізичну втому.

Методичним правилом повинно стати увагу до слів, які мають важкі випадки застосування орфографічних правил. Його систематична реалізація попередить появу орфографічних помилок в учнів.

Підготовка вчителя до роботи над орфографічними помилками складається з ряду елементів: перевірки зошитів, складання облікових листів орфографічних помилок, складання плану уроку, на якому (або на його окремої частини) намічається робота над помилками. Зміст перших двох елементів підготовки описано вище. Зупинимося на складанні плану уроку (або його частини) роботи над помилками.

Робота над помилками передбачає їх пояснення, виправлення і закріплення правильного написання слів. У залежності від видів роботи розрізняють три методики організації виправлення помилок і закріплення орфографічної норми.

Організація роботи над орфографічними помилками в навчальних вправах. Цей вид роботи над помилками проводиться попутно з вивченням нової теми після кожної перевірки зошитів. На початку уроку повідомляються результати виконання самостійного вправи. Школярі озаглавливает свою роботу: Робота над помилками. Потім помилки виправляються, слова у виправленому вигляді записуються стовпчиком на полях зошита; вставлені орфограми підкреслюються, а записані слова полягають в рамку. Далі учні ще раз записують ці слова в рядок і позначають в них умови вибору вставлених орфограмм на місці помилок. У процесі закріплення нової теми використовуються слова, в яких були помилки, для різних видів навчальних робіт.

Організація роботи над орфографічними помилками в контрольних диктантах. Вона проводиться на спеціальному уроці, який починається з оголошення теми та її запису. Учитель, повідомивши результати контрольного диктанту, роздає зошити, в яких учні під керівництвом викладача виправляють допущені помилки, виписують їх у виправленому вигляді в зошиті для контрольних робіт, підкреслюючи вставлену орфограмму і позначаючи морфему, в якій вона знаходиться. Потім учні приступають до обліку виправлених слів для подальшої індивідуальної роботи. Запис слів проводиться в робочих зошитах № 1 або 2. Доцільно це зробити стовпчиком і укласти їх в рамку; в словах виділяються орфограми і позначаються частини слів, в яких вони знаходяться.

Інша частина роботи над помилками проводиться в зошиті для контрольних диктантів. Необхідно при цьому мати на увазі наступне: обов'язково графічно позначати умови вибору орфограмм на місці допущених помилок.

Організація роботи над орфографічними помилками у викладах і творах. Спеціальний урок вміщує лише роботу над помилками у змісті та мовному оформленні. Робота над орфографічними помилками в цих умовах полягає в наступних діях вчителя та учнів:

вчитель повідомляє загальні відомості про орфографічної грамотності учнів;
учні виправляють свої помилки і виписують їх у виправленому вигляді в робочі зошити № 1 або 2 (доцільно стовпчиком) і укладають їх в рамку, підкреслюють орфограми на місці помилок і позначають морфеми, в яких вони знаходяться.

Пояснення і закріплення правильного написання слів, в яких були допущені помилки, переносяться на чергові навчальні уроки з граматики; на кожному з них проводиться комплекс робіт над одним видом орфограмм. Таким чином, розосереджено вчитель попрацює над 5 - 6 видами орфограм, найбільш затруднившие школярів. Слова з закріплюються орфограммами будуть одночасно служити лексичнимматеріалом для вивчення нової теми.

Учні можуть неодноразово допускати помилки в одних і тих же словах протягом тривалого часу, тому слід знову і знову звертатися до них на уроках, використовуючи при складанні поурочних планів слова з облікових листів загальнокласних помилок. Слова з індивідуальних облікових листів учнів (списки слів в робочих зошитах та в зошити "Мої помилки") використовуються при опитуванні дітей (з'ясовується, як вони засвоїли правопис тих чи інших слів).

Висновок

Таким чином, в даному рефераті були розглянуті основні етапи і умови формування орфографічних умінь і навичок в учнів на уроках російської мови.

Оволодіння перевірки знаннями, вміннями і навичками, а також основними нормами літературної мови є одна з умов успішної комунікації в суспільстві. З цієї причини в учнів необхідно виробляти орфографічну пильність. Цьому сприяють певні психологічні та методичні умови, які є необхідним фоном по відношенню до застосовуваної вчителем системі роботи. Розвиток уваги, пам'яті, формування в учнів установки на запам'ятовування, опора на усвідомлення суті досліджуваного явища - це і є основні передумови, що сприяють вироблення орфографічних умінь і навичок. Також важливу роль в цьому відіграють загальні знання про російською мовою, навчально-мовні уміння і розпізнавальні ознаки орфограм.

Значення російської мови як навчального предмета визначається соціальною функцією мови в житті суспільства: він є найважливішим засобом людського спілкування.

У нашому суспільстві при широкому письмовому спілкуванні між людьми знання правил російської орфографії та вміння їх застосовувати набуває величезне значення. Тому стає зрозумілим, чому одним з центральних питань шкільного викладання російської мови вважається питання про орфографічної грамотності учнів.

Список літератури

1. Абрамова, С. Орфографія колишніх років [Текст] / / Російська мова (додаток до газети «Перше вересня»). - 2005. - № 10.

2. Бабанський, Ю.К. Вибрані педагогічні праці [Текст] / Ю.К. Бабанський. - М.: Педагогіка, 1989.

3. Близнюк, І. Знову подвоєні приголосні [Текст] / / Російська мова (додаток до газети «Перше вересня»). - 2004. - № 22, 38.

4. Бондаренко, С. Вдаримо по ненаголошеним гласним! [Текст] / / Російська мова (додаток до газети «Перше вересня»). - 2005. - № 3.

5. Бондаренко, С.М. Всі подвоєні приголосні [Текст] / / Російська мова (додаток до газети «Перше вересня»). - 2001. - № 35.

6. Борунова, С.М. Вітебляне, вітебчане, вітебци [Текст] / / Русская речь. - 1995. - № 6.

7. Борунова, С.М. Про написання складних прикметників у російській мові [Текст] / / Русская речь. - 1994. - № 4.

8. Букринський, І., Кармакова О. Графіка. Орфографія. Принципи російської орфографії [Текст] / / Російська мова (додаток до газети «Перше вересня»). - 2004. - № 7.

9. Букчиної, Б.З. Не-«Правила» та не-«Словник» [Текст] / / Русская речь. - 1995. - № 4.

10. Букчиної, Б.З. Ностальгія за старою орфографією [Текст] / / Русская речь. - 1997. - № 1.

10. Булохов, В.Я. Орфографічні помилки та шляхи підвищення грамотності учнів [Текст] / / Початкова школа. -2002 - № 1 - С.90.

11. Головіна, Е.Д. «Бувають дивні зближення ...» (Про орфографічних помилки на грунті помилкових етимологій) [Текст] / / Русская речь. - 2003. - № 2.

12. Григор'єва, Т.М. Стара орфографія в новий час [Текст] / / Російська мова (додаток до газети «Перше вересня»). - 2001. - № 17.

13. Єськова, Н.А. З історії російської орфографії [Текст] / / Русская речь. - 1997. - № 5.

14. Жирмунський, В.М. До питання про російської орфографії [Текст] / / Вісті Академії наук СРСР. Серія літератури та мови. - 1985. - Т. 24.- № 1.

15. Зданкевіч, В.Г. Не завжди пишеться те, що чується [Текст] / / Русская речь. - 2003. - № 6.

16. Зеленін, А.В. Графико-орфографічні особливості мови російської емігрантської преси [Текст] / / Известия РАН. Сер. Літератури та мови.- 2007. - Т. 66, № 6.

17. Зелінська, С. нелітерних орфограми [Текст] / / Російська мова (додаток до газети «Перше вересня»). - 2004. - № 24.

18. Іванов, С.А. Як виправити помилки ... орфографії? [Текст] / / Русская речь. - 1990. - № 6.

19. Іванова, В.Ф. Основи російської орфографії [Текст] / / Русская речь. - 1988. - № 4.

20. Каверіна, В.В. Орфографія складних прикметників: проблеми нормалізації [Текст] / / Російська мова в школі. - 2008. - № 5.

21. Кунавін, Б.В. Орфографічні нотатки [Текст] / / Російська мова в школі. - 1991. - № 6.

22. Максимов, В.І. Про новий проект Зводу правил російського правопису [Текст] / / Русская речь. - 2004. - № 5.

23. Маслова, Л.М. Вироблення орфографічної пильність і навичок грамотного письма [Текст] / / Російська мова (додаток до газети «Перше вересня»). - 2006. - № 10.

24. Протченко, І.Ф. Новий орфографічний словник [Текст] / / Русская речь. - 1987. - № 5.

25. Рибалки, З.Д. Формування орфографічний навичок [Текст] / / Російська мова (додаток до газети «Перше вересня»). - 2006. - № 11.

25. Селезньова, Л.В. Графема і орфограмма в сучасній російській мові [Текст] / / Російська мова в школі. - 1987. - № 5.

26. Скоблікова, Є.С. Про проект нового «Зводу правил російського правопису. Орфографія. Пунктуація »(М., 2001) [Текст] / / Філологічнінауки. - 2001. - № 5.

27. Сичугова, Л.П. Вивчення орфографії у сфері когнітивної лінгвістики [Текст] / / Російська мова в школі. - 2008. - № 9.

28. Текучев, А.В. До питання про орфографічні та пунктуаційні мінімумі для шкіл [Текст] / / Російська мова в школі. - 1969. - № 5.

29. Ушакова, Л.І. Орфографічні правила і виключення [Текст] / / Російська мова в школі. - 2008. - № 4.

Шукати в цьому блозі

Блог вчителя зарубіжної літератури Дудко Ірини Анатоліївни

Опис досвіду

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Мій клас

Музика класицизму